Київська поліція за сприяння мера Києва Кличка побила дітей, які протестували проти проведення ЛГБТ фестивалю содомітів на Страсну П’ятницю. Сором. Ганьба. Блюзнірство. Здавалося, багато моральних меж у столиці нашої країни порушено. Але те, що сталося на Страсну П’ятницю — перевершило навіть найгірші страхи.
Страсний тиждень. Період, коли кожен християнин схиляє голову в скорботі. Коли Син Божий був розіп’ятий заради нас — грішних, слабких, зневірених. Коли церква мовчить, дзвони не б’ють, серце завмирає. Але не цього року. У нашому місті цього року звучала не молитва, а пропаганда ЛГБТ.
Менти Кличка били дітей, захищали содомітів
З 18 квітня у Києві (якраз на Страсну П’ятницю), в муніципальному кінотеатрі «Жовтень» проходив ЛГБТ+ фестиваль Sunny Bunny. Тут демонструють фільми які пропагують «вільне кохання», розпусту, виродження.
Приміщення муніципального кінотеатру надав содомітам Кличко, який активно підтримує ЛГБТ рух та Московський патріархат. В Києві багато муніципальних приміщень безкоштовно використовує Московський патріархат або ЛГБТ активісти.
19 квітня до кінотеатру вийшли небайдужі активісти — переважно підлітки та юнаки. Вийшли без агресії: з українськими прапорами та християнськими і патріотичними гаслами. Було серед них і багато представників Братства.
Активісти прагнули провести акцію протесту проти показу кінопрограми «Квірчик», яка пропагує содомітські цінності серед неповнолітніх. Юнаки — і вони про це заявили офіційно — не планували жодних провокацій. Суто мирний протест, без агресії. Ніхто не мав з собою зброї.
Але київська влада підготувалась. Кілька десятків поліцейських, автозаки… І вже за кілька хвилин силовики самостійно спровокували сутички і почали проводити арешти. До автозаків потягнули понад 30 небайдужих дітей. А содоміти в той час продовжили демонструвати своє кіно. До них у поліції питань не виникло.
Московитські телеканали потирають руки
Це не випадковість. Це — демонстративне плювання в обличчя християнській моралі.
Осмислимо це ще раз: у кінотеатрі, що належить київській громаді, у самому серці міста, за сприяння мера Кличка почався ЛГБТ-кінофестиваль у Страсну П’ятницю. Просто в день розп’яття Христа. В день, коли небо саме мало б плакати.
І де ж були чоловіки, які б могли сказати «досить»? Вони — на фронті. Вони проливають кров під Херсоном і Гуляйполем. Вони тримають оборону, поки тил гниє. Поки тут, у їхній столиці, дітям показують, що гріх — це нова норма.
Тож хто вийшов на вулиці замість них? Підлітки та юнаки. Так, недосвідчені, гарячі, щирі. Вони ще не вміють говорити дипломатично. Але в їхніх серцях — віра. І от саме цих небайдужих дітей, майбутній кістяк громадянського патріотичного суспільства, київська поліція скручує, штовхає об бетон і кидає до автозаків. Це та поліція, яка живе за наші з вами податки. Поліція, яка мала б захищати громадську мораль.
Це вже не «толерантність». Це — показова демонстрація: зухвалий виклик не просто нашому суспільству, а самому Богові. Як сатаністи колись плювали на ікони — так сьогодні це роблять київська влада та київська поліція.
І не треба казати, що це просто кіно. Просто фестиваль. Просто мистецтво. Хто справді вірить в таку наївність? Коли в країні війна, коли палають села і міста, а ми кожного дня ховаємо наших героїв — у центрі мирного міста дозволяють парад гріха. Та ще й у найсвятіші дні християнського календаря!
І як це виглядає зі сторони? Московитські телеканали вже потирають руки. Вони отримали ідеальну картинку: мовляв, у тилу панує «український Содом». Хіба це не те що вони хочуть показати своєму зомбованому населенню, а також “магівцяв” у США? Це ж і є частиною їх улюбленої пропаганди про «дегенеративний Захід».
І хто працює їм на руку? Мер Кличко та київська поліція. Точніше — ті, хто прикривається словами «рівність» і «толерантність», але діє так, як вигідно москві. Хочуть вони того чи ні, вони стали інструментами московитської пропаганди.
Впринципі Кличку вже давно плювати на Україну. Для нього головне гроші. Корупція в Києві при Кличко досягла небачених масштабів, господарство міста розвалюється – метро руйнується, мости в аварійному стані, забруднення повітря досягло критичної межі, оточення Кличка регулярно потрапляє в корупційні скандали (подивіться численні розслідування Бігуса). В місті Києві засилля московського патріархату (безкоштовно використовують муніципальні приміщення), ЛГБТ пропаганди, корупціонерів та промосковських діячів таких як ректор Київської консерваторії ім. Чайковського.
Проти критиків київської влади Кличко використовує продажних блогерів. Блогером за викликом Кличка є алкоголік, содоміт та наркоман Поярков, який в стані алкогольного сп’яніння меле нісенітниці на підтримку корупції Кличка.
Показушним є “волонтерство” Кличка, яке широко висвітлюють за гроші в платних Телеграм каналах мільйонниках. При бюджеті міста Києва в більше ніж 2 млрд доларів на рік, Кличко раз на кілька місяців передає тій чи іншій бригаді кілька сот дронів. Причому, про це пишуть всі Телеграм канали мільйонники (звісно за гроші).
Чому Україну не любить Мага і Трамп?
Це питання, яке, напевне, ставив кожен другий українець, читаючи та переглядаючи заяви від представників влади США.
Але осмислимо ще раз. Зараз Сполученими Штатами керують релігійні та консервативні республіканці — члени потужної партії, яка має значну підтримку у суспільстві та виступає за християнські цінності і традиційні сім’ї.
Як більшість з цих людей — і політиків, і їх виборців — сприймає Україну? Як великий штучний ЛГБТ-проєкт, спрямований на винищення людей через поширення содомітських цінностей. Вони справді вірять, що в наших містах на будинках встановлені не жовто-блакитні, а веселкові прапори. Що паради содомітів відбуваються ледве не щодня. І що основна частина ЗСУ — це геї, які воюють не за державу, а за свої «цінності».
«Брехня!» — скажете ви? Так! Цю «картинку» сформували для американців московити, які щороку витрачають понад $2 млрд на пропаганду у США. Але хіба не ми допомагаємо ворогу створювати цей образ? Хто мовчки дозволяє проводити содомітські зібрання у воюючій країні? Хто дозволяє собі кричати про «рівність» або заявляє «нехай роблять, що хочуть»?
Тоді не варто дивуватись, чому толерантність американської влади до України близька до нуля. Ніхто не хоче допомагати країні «геїв та лезбійок». І провина тут — в тому числі й наша.
Коли Содом приходить у місто — поліція б’є дітей
З організаторами цього ЛГБТ «кінопоказу» все зрозуміло. Вони працюють на московитські гонорари, можливо мають посади в фсб. Але є питання до мера Києва. До Київської поліції. На кого працюєте ви чи ви просто корисні корупційні ідіоти? Які моральні цінності треба мати, щоб у важливі для християн дні дозволити це дійство, виділити для нього приміщення та ще й охороняти?
Важливе уточнення: такі «події» не проводять спонтанно. Їх планують заздалегідь. Тобто Київська міська влада ще кілька місяців тому бачила, в які саме дати содоміти хочуть проводити свій фестиваль. Кличко — а саме він дозволив цьому статись — чудово розумів, яке обурення це викличе в патріотичних українських християн. Він також чітко усвідомлював, що це добре продумана політтехнологія: влаштувати провокацію саме у Страсну п’ятницю і Велику суботу. І все одно мер зробив цей крок: він дозволив відбутись цій гріховній події. Свідомо. І таке з ним вже не вперше. Що це: робота на ворога чи утотожнення себе з представниками ЛГБТ?
Але чиновники мовчать. Тільки наші діти ще здатні вийти на вулицю і сказати: «Ми не згодні». Бо ті, хто мав би стояти попереду, — на фронті, у шпиталях. Або в могилах.
І в той час, як юнаки намагалися захистити честь нашої країни і нашої віри, їх повалили на землю і кинули в автозаки. Київська поліція — на боці розбещення і фсб?
Ті, хто мали б захищати наші традиційні цінності, наших дітей, нашу землю, замість цього б’ють тих, хто ще не зовсім зламався. Хто вийшов на вулицю з українським прапором, а не з райдужною ганчіркою. Їх — молодих хлопців, справжніх патріотів — скрутили і посадили в буси. А «борців за вільну любов» і виродження — провели до зали.
А що ж громадськість? Більшість людей промовчала. А вже в неділю зранку прочитають гороскоп і підуть святити паски до церков московського патріархату — лицемірно і безсоромно. Бо боягузи завжди радіють, коли б’ють не їх.
Скільки ще дозволятимемо цим «активістам» перетворювати наших дітей на розмазню? Вони ж не зупиняться. Сьогодні — кіно, завтра — шкільні програми з «гендерного різноманіття». А післязавтра?
Кінотеатр, який колись був місцем культури, тепер став домом для гріха. І влада подає це як «толерантність». Коли Христос помирає за нас, вороги у відповідь розвішують веселкові прапори. Це вже не просто гріх — це відкритий виклик Богу.
