В Києві, за допомогою агентів ФСБ в КМДА та Київській поліції готують чергову спробу дискредитації України перед консерваторами США — так званий «Марш рівності», організований ЛГБТ агентами.
Але це не «хода рівності». Це спецоперація, вигідна ворогу. І вона має на меті зірвати голосування в Сенаті США санкцій проти рф, ініційованих сенатором Ліндсі Гремом (і це в умовах, коли йде боротьба за голос кожного консерватора!).
Нам кажуть про «права» і «толерантність», але за цими словами ховається гібридна атака, організована спецслужбами ворога. І ось чому ми повинні стати на захист та висловити свою незгоду в суботу, 14 червня о 9.00, в Києві, на Майдані незалежності.
Розглянемо причини, чому марші рівності та пропаганда ЛГБТ вигідні нашим ворогам:
1. Ризик втрати підтримки консервативних кіл на Заході
Ключовим фактором виживання України є стабільна військова, розвідувальна та фінансова підтримка Заходу. Ця підтримка не є монолітною і залежить від складної політичної гри. Російська пропаганда докладає значних зусиль, щоб представити Україну не як жертву агресії, а як інструмент «ліберального глобалізму». За даними американської розвідки, росіяни щороку витрачають на пропаганду саме у США понад 2 мільярди доларів. Мета цієї стратегії — відштовхнути від нас консервативні та республіканські сили, які мають значний вплив на політику в США — особливо зараз.
Проведення так званого маршу рівності у воюючій столиці дає російським інформаційним військам ідеальний візуальний матеріал. Кадри з маршу будуть використані для підтвердження тези, що Україна займається не захистом національних інтересів, а просуванням суперечливого соціального устрою. Навіть, якщо на марш вийде 5 людей, для медійної картинки цього буде досить. Консерватори «завдяки» пропаганді й так переконані, що України не існує, а на нашій території живуть геї, лесбіянки та ліваки. А вдала «нарізка» кадрів лише посилить це переконання.
Це ускладнить роботу українських лобістів з такими політиками, як сенатор Ліндсі Грем та іншими консерваторами. А їх голоси критично важливі для ухвалення нових пакетів допомоги та санкцій проти РФ. Тож питання не лише в моральній оцінці маршу, а в його політичній доцільності в момент, коли кожен голос союзника має значення.
2. Демографічна криза: зміщення фокуса з ключового виклику для виживання нації
Україна переживає найглибшу демографічну кризу в новітній історії. Війна, міграція та низька народжуваність ставлять під загрозу майбутнє нації в довгостроковій перспективі. Будь-яка державна політика та суспільна дискусія сьогодні мають бути сфокусовані на програмах підтримки сім’ї, стимулювання народжуваності та повернення біженців.
Натомість, ідеологія ЛГБТ та маршів рівності розглядають традиційну модель сім’ї як одну з багатьох і не пріоритетну. Тобто, іде масова пропаганда проти сім’ї та народжуваності.
Так, у нас свобода, і кожен має право на особистий вибір: в тому числі сексуального партнера. Але виносити це право на національний рівень у час демографічної прірви — контрпродуктивно. Це відвертає увагу та ресурси від головного завдання — фізичного збереження та відтворення українського народу.
3. Політика заміщення: потенційна загроза зміни етнокультурного балансу
Частина експертів та активістів, що підтримують ЛГБТ-рух, одночасно просувають ідею вирішення демографічної кризи шляхом масової лібералізації міграційної політики. Пропонується залучення мільйонів трудових мігрантів з країн Азії та Африки. Це люди з переважно низькими соціальними потребами й традиційно великими сім’ями. Народжувати понад 5 дітей для них — норма, навіть в умовах тотальної бідності.
Якщо розглядати ці два тренди разом — зниження соціального значення традиційної сім’ї та відкриття кордонів для масової міграції — виникає обґрунтоване занепокоєння. В перспективі 20-30 років така політика кардинально змінить етнічний та культурний ландшафт України.
Українці ризикують стати меншиною на своїй землі. І це не теорія змови, а цілком реалістичний сценарій. Варто лише проаналізувати демографічні та міграційні тенденції в країнах Західної Європи.
4. Дискредитація Збройних сил України
ЗСУ є символом національної єдності та опору. Спроби використання армії як аргументу в політичних чи ідеологічних суперечках — це небезпечна маніпуляція. Тому представники ЛГБТ, які використовують брехливу і нічим не підкріплену тезу про «масову участь геїв в ЗСУ», шкодять репутації справжніх захисників України.
І ось простий приклад. Беззаперечно, серед захисників є люди з залежностями. Припустимо, 0,5% від загальної кількості воїнів. Тоді можемо стверджувати, що в Україні «воюють наркомани»? Звичайно, ні. Це був би наклеп на образ і подвиг захисників.
Так само і з тезою про ЛГБТ. Коли активісти виокремлюють одну групу, вони, навіть ненавмисно, роблять те саме — підміняють універсальний і почесний статус Захисника України вузькою груповою характеристикою. В окопі людина є солдатом, а не представником спільноти. Акцентування на вторинних ознаках спотворює суть військової служби, перетворюючи її з національного обов’язку на політичний аргумент.
5. Знищення національної культури та ідентичності
Через кіно, що фінансується державою (Держкіно), через мистецтво та медіа нам нав’язують спотворений образ українця — безвольного, безстатевого, відірваного від коріння. Вони роблять з нашою культурою те саме, що зробили зі світовою. Згадайте новий фільм про Білосніжку з темношкірою акторкою. Це абсурд, заміна понять, наклеп на звичні образи. Саме так вони зруйнують і образ українця — сміливої, красивої й гідної людини. Саме так знищують образ традиційної міцної української сім’ї. Це культурне самогубство, нав’язане нашими ворогами.
6. ЛГБТ спільнота бреше про “значні донати для ЗСУ”
Представники ЛГБТ аргументують: під час їхніх «активностей» якісь люди ніби-то збирають багато коштів на ЗСУ. Таким чином вони намагаються легалізувати свої заходи та створити позитивні асоціації з ними. Ніхто правда не бачив ці збори і значних сум (хоча б 10 тис грн).
Підтримка Збройних сил — це спільна справа, яка показує нашу єдність. Але коли її починають використовувати як інструмент просування ЛГБТ ідеології — це стає небезпечним. Якщо за фінансову підтримку відкрито очікують політичних поступок або використовують її для просування інтересів лише однієї групи, це вже не благодійність. Це перетворюється на політичний маркетинг, що руйнує довіру і шкодить спільній справі.
Просуваються 2 брехливі і небезпечні для України тези:
- в ЗСУ воюють переважно представники ЛГБТ;
- представники ЛГБТ найбільше донатять на армію.
Обидві тези є 100% брехнею, яка вигідна московитам.
7. Підміна поняття рівності
Важливо розібратися, що саме мається на увазі під словом «рівність». Якщо йдеться про рівність усіх громадян перед законом — вона вже гарантована Конституцією. Однак часто рухи за права меншин просувають ідею так званої «позитивної дискримінації», яка на практиці означає створення привілеїв для однієї групи шляхом обмеження прав інших.
Розглянемо простий гіпотетичний приклад: ухвалення закону про квоти, який зобов’яже кожне підприємство працевлаштовувати певний відсоток представників ЛГБТ. Це автоматично означатиме, що людина з такою ж або навіть вищою кваліфікацією, але без відповідної ідентичності, матиме менше шансів отримати роботу. Тож «рівність» для одних досягається шляхом прямої нерівності для інших. Запроваджувати такий підхід, що створює нові лінії розколу та несправедливості — вкрай небезпечно. І точно на руку ворогу.
Під час війни пріоритетами нації є єдність, обороноздатність та міжнародна підтримка. Будь-які дії, що створюють внутрішнє напруження, вигідні росії. Проведення «Маршу рівності» саме зараз створює дуже багато ризиків. Це не питання прав чи свобод, а питання національної безпеки та політичного прагматизму.
Тому варто було б висловити свою незгоду разом з іншими християнами та всіма небайдужими 14 червня о 9.00 на Майдані Незалежності. Наш обов’язок — донести до влади та суспільства думку, що в умовах війни важливі цінності, які нас об’єднують, а не знищують. Майбутнє України залежить від нашої здатності приймати мудрі та стратегічно виважені рішення.
